Кольорокорекція відео для початківців: з чого почати і як не зіпсувати картинку

У розмовній мові «кольорокорекцією» називають усю роботу з кольором, але в професіоналів це два різні етапи. Розуміння різниці одразу спрощує життя: ви перестаєте хапатися за все одночасно й починаєте працювати покроково.

Етап	Завдання	Що робимо
Кольорокорекція (color correction)	Зробити картинку технічно правильною та нейтральною	Експозиція, контраст, баланс білого, насиченість, вирівнювання кадрів між собою
Грейдинг (color grading)	Надати картинці стиль і настрій	Теплі чи холодні тони, акценти в тінях і світлах, «кіношний» контраст, творчі LUT

Якщо пропустити перший етап і одразу накладати стиль, він лягатиме на «криву» основу: на одному кадрі обличчя вийде нормальним, на сусідньому — зеленим чи сірим. Тому завжди спочатку нейтраль, потім настрій. Якщо якісь терміни незнайомі, загляньте в Wiki з відеозйомки — там їх пояснено простими словами.

Кольорокорекція не рятує все. Пересвічене небо чи «вирізані» в чорне тіні вже не відновити: інформації там просто немає. Тому хороший колір закладається в камері.

• Баланс білого. Виставляйте його вручну в кельвінах або за сірою карткою, а не в режимі «Авто». Автобаланс може «плавати» всередині одного кадру, і такий дрейф потім дуже складно вирівняти. Орієнтири: денне світло — близько 5600 K, лампи розжарювання — близько 3200 K.
• Експозиція. Стежте, щоб важливі світлі ділянки — обличчя, біла сукня, небо — не йшли в пересвіт. Допомагають «зебра» й гістограма в камері.
• Профіль зображення. Стандартний профіль дає готову контрастну картинку, Log-профіль — «плоску», але із запасом для обробки. Для старту підійде й стандартний профіль із трохи зниженими контрастом і різкістю.
• Змішане світло. Якщо в кадрі одночасно денне світло з вікна й теплі лампи, обличчя отримає два різні відтінки, і одним балансом білого це не виправити. За можливості вимкніть зайві джерела або розверніть героя до одного з них.
• Однакові налаштування всередині сцени. Якщо знімаєте на дві камери, виставте на них однаковий баланс білого й схожий профіль — так кадри буде простіше поєднати.

Детально про налаштування камери, колірні профілі та правило 180° розказано в уроці про налаштування камери. А якщо ви ще обираєте техніку, загляньте в розбір про те, яка камера потрібна початківцю-відеографу: підтримка Log і 10-бітного запису — один із важливих критеріїв.

Log-профіль — це спосіб запису, за якого камера «стискає» яскравість логарифмічною кривою. Картинка виглядає сірою й блідою, зате в ній зберігається більше деталей у світлах і тінях. Приклади таких профілів: S-Log3 у Sony, C-Log у Canon, V-Log у Panasonic, F-Log у Fujifilm. Щоб із Log було що витягувати, його краще знімати в 10 біт: у 8-бітному записі за сильної обробки легко отримати «сходинки» на градієнтах неба.

LUT (Look-Up Table, таблиця перетворення) — файл, який за заданою формулою перераховує кожен колір кадру в інший. LUT бувають двох типів:

• Технічний — переводить Log у стандартний колірний простір Rec.709, тобто повертає нормальний контраст і насиченість. Такі LUT зазвичай випускають виробники камер під свої профілі.
• Творчий — додає стиль: «теплу плівку», холодні тіні, приглушену зелень. Він розрахований на вже нормалізоване зображення.

Типова помилка — кинути на Log-матеріал одразу творчий LUT. Він очікує на вході Rec.709, тому результат буде непередбачуваним. Правильний порядок: технічний LUT або перетворення колірного простору, потім ваша корекція, потім творчий LUT — і, як правило, не на 100% сили.

Чи потрібен Log новачкові? Не обов’язково. Він корисний у контрастних умовах — яскраве сонце, вікно в кадрі, біла сукня на тлі темного костюма. Але Log потребує точної експозиції й обов’язкової обробки кожного кліпу. Якщо ви тільки вчитеся, можна почати зі стандартного профілю й перейти на Log, коли опануєте базовий порядок кольорокорекції.

Порядок однаковий у будь-якій програмі — DaVinci Resolve, Premiere Pro чи Final Cut Pro. Якщо ви ще не визначилися з монтажкою, подивіться порівняння в статті «Яка програма для монтажу відео підійде новачкові». У DaVinci Resolve кожен крок зручно виносити в окрему ноду — так можна будь-якої миті вимкнути чи поправити один етап, не чіпаючи інших.

1. Нормалізація. Якщо знімали в Log — застосовуєте технічний LUT або перетворення колірного простору. Якщо в стандартному профілі — пропускаєте.
2. Експозиція й контраст. За вейвформом розставляєте чорну й білу точки: найтемніші ділянки — біля нижньої межі, найсвітліші — нижче верхньої, без «сплющування» об край. Потім налаштовуєте контраст середніх тонів.
3. Баланс білого. Прибираєте зайвий відтінок: нейтральні об’єкти (біла стіна, сірий асфальт, біла сорочка) на скопах мають давати приблизно рівні канали червоного, зеленого й синього.
4. Насиченість. Додаєте помірно, перевіряючи за вектороскопом, щоб кольори не «вилазили» за розумні межі.
5. Вирівнювання кадрів. Підганяєте сусідні плани однієї сцени один до одного, щоб монтаж не «блимав» кольором.
6. Стиль. Лише тепер — творчий LUT, зсув відтінків у тінях і світлах, віньєтка, легка «плівкова» крива.

Такий порядок допомагає отримати кінематографічний колір: стиль лягає на рівну, передбачувану основу й однаково виглядає на всіх кадрах.

Щоб почати, достатньо трьох груп інструментів, які є майже в будь-якій монтажній програмі.

• Колірні колеса (Lift / Gamma / Gain або тіні / середні тони / світла). Центр колеса — відтінок, повзунок — яскравість. Зручно, коли потрібно, наприклад, охолодити тіні й зігріти світла.
• Криві. Загальна крива яскравості керує контрастом: легка S-подібна форма робить картинку об’ємнішою. Окремі криві каналів і криві «відтінок проти насиченості» дають змогу точково приглушити, скажімо, отруйно-зелену траву.
• Скопи — графіки, які показують картинку в цифрах, незалежно від вашого монітора й утоми очей.

Скоп	Що показує	Для чого потрібен
Вейвформ (waveform)	Яскравість по ширині кадру знизу вгору	Експозиція, пересвіти й провали в тінях
Парад RGB	Вейвформ окремо по червоному, зеленому й синьому	Баланс білого: у нейтральних об’єктів канали на одному рівні
Вектороскоп	Відтінок (напрямок) і насиченість (віддаленість від центру)	Контроль насиченості й тілесних тонів
Гістограма	Скільки пікселів якої яскравості в кадрі	Швидка оцінка загальної експозиції

Глядач може пробачити небу дивний відтінок, але не обличчю. Тому шкіра — головний орієнтир під час роботи з кольором, особливо в портретах, на весіллях та в інтерв’ю.

Майже в усіх програмах на вектороскопі можна ввімкнути лінію тілесних тонів (skin tone line). Вона проходить між червоним і жовтим секторами. Важлива особливість: шкіра людей з різним кольором обличчя на вектороскопі лягає приблизно вздовж цієї лінії — відрізняється здебільшого яскравість і насиченість, а не відтінок.

1. Виділіть обличчя маскою або кваліфікатором (вибір за кольором), щоб на скопі відображалася лише шкіра.
2. Подивіться, куди вказує «пляма» на вектороскопі. Іде до червоного — шкіра виглядає «вареною», до жовтого й зеленого — хворобливою.
3. М’яко поверніть відтінок до лінії через колірні колеса або криву «відтінок проти відтінку».
4. Перевірте насиченість: якщо пляма далеко від центру, обличчя виглядає «помаранчевим» — зменште.

• Пересвіт. Спроба «освітлити для яскравості» випалює небо, білу сукню й відблиски на обличчі. Стежте за вейвформом і тримайте важливі світла нижче верхньої межі.
• «Помаранчеві» обличчя. Результат теплого балансу плюс творчого LUT плюс насиченості. Лікується перевіркою за лінією тілесних тонів.
• Перекручена насиченість. Кольори здаються соковитими на ноутбуці, але на телефоні глядача стають кричущими. Помірність майже завжди виглядає дорожче.
• Різний колір сусідніх кадрів. Особливо помітно під час зйомки на кілька камер або за змінного світла. Вирівнюйте плани однієї сцени, порівнюючи їх поруч: у DaVinci Resolve для цього є режим розділеного екрана й порівняння зі стоп-кадром.
• Творчий LUT на Log. Спочатку нормалізація, потім стиль.
• Робота «на око» в темряві або на яскравому сонці. Сприйняття кольору змінюється залежно від освітлення кімнати й від утоми. Робіть перерви й звіряйтеся зі скопами.

Впізнаваний колір — це не секретний LUT, а набір повторюваних рішень. Зібрати його можна так:

1. Зберіть референси. Збережіть 10–20 кадрів із фільмів, кліпів і робіт відеографів, які вам подобаються. Шукайте спільне: теплі чи холодні світла, наскільки щільні тіні, яка зелень, наскільки насичена шкіра.
2. Сформулюйте правила словами. Наприклад: «м’який контраст, підняті тіні, теплі світла, приглушена зелень, натуральна шкіра».
3. Зберіть грейд вручну на кількох кадрах різних умов — день, вечір, приміщення. Збережіть його як пресет або експортуйте у свій LUT.
4. Перевірте на різному матеріалі. Стиль, який працює лише на кадрі із заходом сонця, — це не стиль, а випадковість.
5. Пам’ятайте про зйомку. Колір одягу, локація й світло дають більше «кіношності», ніж будь-який грейд. Про це — в уроці про підготовку до зйомки безкоштовного міні-курсу «Перше відео за 4 уроки».

Найкращий спосіб навчитися — багато разів фарбувати один і той самий кадр. Візьміть план із людиною при денному світлі: у ньому є шкіра, небо або вікно й нейтральні об’єкти.

1. Нейтраль. Без жодних LUT досягніть правильної експозиції й балансу білого, використовуючи лише вейвформ і парад RGB.
2. Шкіра. Виділіть обличчя й приведіть його до лінії тілесних тонів на вектороскопі.
3. Три стилі. Зробіть три версії грейду: теплу, холодну й приглушену «плівкову». Щоразу починайте з нейтральної ноди.
4. Порівняння. Поставте всі версії поруч і перегляньте їх на телефоні — саме там глядач, найімовірніше, побачить ваше відео.

Повторіть вправу на вечірньому кадрі та в приміщенні з теплими лампами. Після кількох таких підходів порядок дій стане автоматичним.

Корисно зберегти нейтральну версію кадру як стоп-кадр або окрему копію. Повертаючись до неї, ви бачитимете, що саме додав грейд, — і вчасно помічатимете, якщо захопилися: за пів години роботи око звикає до кольору й перестає помічати перекоси.