Як записати хороший звук для відео: мікрофони, встановлення й часті помилки

Трохи недоекспонований кадр або невеликий шум у тінях більшість глядачів навіть не помітить. А от гул, луна кімнати, хрип перевантаженого мікрофона чи мовлення, яке доводиться розбирати, дратують із перших секунд. Мозок сприймає поганий звук як зусилля: людині доводиться напружуватися, щоб зрозуміти, що говорять, і вона просто перемикає ролик.

Є і практичний бік: картинку можна врятувати кольорокорекцією, кадруванням, стабілізацією. Зі звуком можливості значно скромніші. Перевантаження, сильну луну або вітер, який «задув» мікрофон, у монтажі майже не виправити. Тому питання «як записати хороший звук» розв’язується на майданчику, а не на етапі обробки.

Добра новина: для якісного звуку не потрібна дорога студія. Достатньо розуміти кілька принципів — який мікрофон обрати, куди його поставити, як виставити рівні і як захиститися від шуму.

Тип	Як працює	Для чого підходить
Накамерний («гармата»)	Спрямований мікрофон на камері, найкраще чує те, що прямо перед ним	Загальний звук, репортаж, інтерв’ю на близькій відстані
Петличний дротовий	Кріпиться на одяг, підключається кабелем до камери, телефона або рекордера	Інтерв’ю, блоги, навчальні відео
Петличний бездротовий	Передавач із мікрофоном на людині, приймач на камері; багато моделей уміють писати резервну копію всередині передавача	Весілля, заходи, зйомка в русі
Портативний рекордер	Окремий пристрій із вбудованими мікрофонами та входами для зовнішніх	Запис окремо від камери, резервний запис, атмосфера
USB-мікрофон	Підключається безпосередньо до комп’ютера	Озвучення, подкасти, запис голосу за столом

Якщо в кадрі говорить одна-дві людини, почніть із петлички: вона розв’язує головне завдання — відстань до джерела. Накамерний мікрофон зручний як універсальний варіант для загального звуку й атмосфери. Приклад поширених бездротових систем — DJI Mic або Rode Wireless GO; серед рекордерів — моделі Zoom і Tascam.

Петличний чи накамерний? Це не конкуренти, а інструменти для різних завдань. Петличка завжди розташована поруч із ротом, тому голос звучить близько й чисто навіть у галасливому місці, але вона пише лише одну людину й може шурхотіти об одяг. Накамерний мікрофон зручний тим, що завжди готовий до роботи й не потребує нічого вдягати на героя, але якість звуку різко падає з відстанню. На практиці відеографи часто використовують обидва: петличку — для мовлення, накамерний — для атмосфери й чорнової доріжки.

Якщо пишете звук на телефон, урахуйте роз’єм: багатьом сучасним смартфонам потрібен мікрофон із USB-C або Lightning чи перехідник. Не кожен перехідник передає сигнал від мікрофона, тому перевіряйте сумісність заздалегідь і робіть тестовий запис. Як підключати мікрофон до телефона, розібрано в статті як знімати відео на телефон, а про входи на камері — у матеріалі яка камера потрібна початківцю-відеографу.

Запис звуку окремо від камери — на рекордер, бездротову систему з внутрішнім записом або телефон — дає більше якості й гнучкості: мікрофон стоїть там, де потрібно, а не там, де камера. Потім доріжки треба сумістити. Способи:

• Оплеск. Перед початком дубля голосно плесніть у долоні в кадрі. На звуковій хвилі з’явиться різкий пік — суміщіть його з моментом оплеску на відео. Класична кінохлопавка працює за тим самим принципом.
• За звуковою хвилею. Якщо камера пише чорновий звук, монтажні програми вміють автоматично сумістити його з чистою доріжкою. Така функція є, наприклад, в Adobe Premiere Pro і DaVinci Resolve. Детальніше про програми — у статті яка програма для монтажу відео.
• Таймкод. Камера й рекордер отримують єдиний час від генератора таймкоду, і доріжки вибудовуються автоматично. Це професійний варіант для багатокамерних зйомок, на старті він не обов’язковий.

Щоб синхронізація за хвилею спрацювала, камера має писати хоча б вбудованим мікрофоном — не вимикайте на ній звук повністю. Стежте й за частотою дискретизації: для відео стандартом вважається 48 кГц, і краще виставити однакове значення на камері й рекордері. На довгих дублях доріжки з різних пристроїв можуть поступово розходитися на частки секунди, тому довгий запис зручніше ділити на частини й за потреби підправляти синхронізацію по ходу.

Порада: перед кожним дублем називайте номер дубля вголос — це значно пришвидшує пошук потрібних файлів на монтажі.

Кожне подвоєння відстані до джерела помітно знижує гучність голосу, а шум приміщення при цьому залишається тим самим. Тому що ближче мікрофон, то краще співвідношення голосу й фону. Орієнтири:

• петличка — на грудях, приблизно за 15–20 см від рота, не під тканиною, яка шурхотить;
• накамерний мікрофон — ефективний на відстані до 1–2 метрів;
• мікрофон на вудці — над головою того, хто говорить, спрямований на рот, одразу за краєм кадру.

Тепер рівні. Цифровий звук вимірюється в dBFS, де 0 — абсолютний максимум. Усе, що вище, обрізається й перетворюється на хрип — виправити таке майже неможливо. Тому ставте підсилення так, щоб гучне мовлення давало піки близько −12…−6 dBFS, а звичайне трималося нижче. Перед записом попросіть людину поговорити на повний голос, посміятися — і перевірте, що індикатор не заходить у червону зону.

Виставляйте підсилення вручну: автоматичне регулювання рівня (AGC) у паузах «витягує» шум, і він то наростає, то зникає. Якщо камера й мікрофон обидва дають змогу регулювати підсилення, правило просте: трохи більше на мікрофоні, менше на камері. Вбудовані передпідсилювачі недорогих камер додають шипіння, коли їх викручують на максимум.

Пам’ятайте, що рівень змінюється разом із ситуацією: людина, яка спокійно відповідала на запитання, може засміятися або підвищити голос, а ведучий на святі — перейти на крик у мікрофон. Тому залишайте запас і періодично поглядайте на індикатори під час запису.

Прибрати шум у монтажі складніше, ніж не записати його. Що допомагає на майданчику:

• Вітрозахист. На вулиці використовуйте хутряний вітрозахист («кішку») для накамерного мікрофона й міні-хутро для петлички. Поролонова насадка рятує лише в приміщенні та при легкому вітрі.
• Вибір місця. Ідіть подалі від доріг, фонтанів, вентиляції. У приміщенні луни менше там, де багато м’яких поверхонь: штори, килим, меблі, книжки. Порожні кімнати з голими стінами звучать найгірше.
• Вимкніть джерела гулу. Кондиціонер, холодильник, вентилятор, лампи, що гудуть, — на час дубля їх краще вимкнути. Тільки не забудьте ввімкнути холодильник після зйомки.
• Запишіть «кімнатний тон». 20–30 секунд тиші в тій самій локації з тим самим мікрофоном. Він знадобиться, щоб заповнювати паузи на монтажі й «навчити» шумозаглушення.
• Навушники. Слухайте звук у закритих навушниках під час запису. Тільки так ви почуєте шурхіт петлички, вітер або гул, поки ще можна все виправити.

Окрема біда петличок — шурхіт одягу. Закріплюйте мікрофон так, щоб тканина не торкалася капсули: петлею кабелю на прищепці, на пластирі під одягом із захисною насадкою або на комірі. Уникайте тканин, що шурхотять, як-от синтетики, і не кріпіть петличку поруч із прикрасами та бейджами.

Клятви на весіллі, тост, виступ на конференції відбуваються один раз. Повторити їх не попросиш, тому звук для таких моментів треба дублювати.

• Петличка + рекордер на людині. Мікрофон пише голос упритул, і запис не залежить від радіозв’язку. Багато бездротових систем можуть одночасно передавати звук на камеру й зберігати копію в передавачі.
• Звук із пульта. Якщо на заході є звукорежисер, попросіть дозволу підключити рекордер до виходу пульта. Так ви отримаєте чистий звук усіх мікрофонів ведучого.
• Друге джерело. Накамерний мікрофон або рекордер, поставлений ближче до колонок, — запасний варіант, якщо основний запис підведе.
• Телефон як резерв. Телефон із диктофоном або петличкою в кишені того, хто виступає, — проста й безкоштовна страховка.

Перевіряйте заряд і вільне місце на всіх пристроях перед кожним важливим моментом, а не лише вранці.

Почати можна з мінімального набору й розширювати його під завдання.

1. Дротова петличка для телефона або камери — найбюджетніший спосіб отримати розбірливе мовлення.
2. Накамерний мікрофон із хутряним вітрозахистом — для загального звуку, атмосфери й репортажу.
3. Закриті навушники — для контролю звуку на майданчику.
4. Бездротова петлична система із внутрішнім записом — наступний крок, коли ви знімаєте людей у русі або заходи.
5. Портативний рекордер — коли потрібен незалежний запис із кількох мікрофонів.

Як знімати взагалі без мікрофона? Використовуйте телефон як рекордер: увімкніть диктофон і покладіть його ближче до того, хто говорить, поза кадром. Це дасть звук набагато кращий, ніж вбудований мікрофон камери за кілька метрів. Переведіть телефон в авіарежим, щоб дзвінок не перервав запис, і покладіть його на м’яку поверхню — так він менше ловить вібрації столу. Якщо знімаєте на сам телефон, тримайте його ближче до того, хто говорить, і обирайте тихе приміщення: вбудовані мікрофони смартфонів непогано пишуть голос із відстані витягнутої руки. А покроково зняти перше відео від налаштування до монтажу можна в безкоштовному міні-курсі «Перше відео за 4 уроки».

Майже в усіх монтажних програмах є набір інструментів, якого вистачає для голосу. Звичайний порядок такий:

1. Шумозаглушення. Прибирає постійний фон: гул, шипіння, шум вентиляції. Багатьом інструментам треба дати зразок шуму — для цього й записують кімнатний тон. Не перестарайтеся: сильне шумозаглушення робить голос «металевим», як з-під води.
2. Еквалайзер. Регулює окремі частоти. Просте правило для мовлення: зрізати низи приблизно нижче 80–100 Гц, де живуть гул і стукіт, і акуратно прибрати «бубонливі» частоти, якщо голос звучить глухо.
3. Компресор. Зближує гучні й тихі місця: гучні фрази трохи тихіші, тихі — помітніші. Мовлення стає рівним і розбірливим.
4. Нормалізація гучності. Доводить загальну гучність доріжки до потрібного рівня. Для онлайн-платформ зазвичай орієнтуються приблизно на −14 LUFS — одиницю сприйманої гучності.

Слухайте результат у навушниках і через динаміки телефона: більшість глядачів дивиться відео саме так.